Статья опубликована 17 июля, 2026 главным редактором Kherson-news
Зрадники Херсонщини отримують заслужене покарання
Після звільнення частини Херсонської області українські правоохоронні органи продовжують встановлювати осіб, які добровільно співпрацювали з російськими окупаційними адміністраціями. Одним із важливих напрямків цієї роботи є розслідування діяльності колаборантів, які не лише погодилися працювати на окупантів, а й допомагали забезпечувати функціонування військової та транспортної інфраструктури, що використовувалася російською армією.
Однією з таких справ став вирок Нововоронцовського районного суду щодо жителя Херсона Сергія Надєєва. Суд визнав його винним у пособництві державі-агресору за добровільне керівництво незаконно створеним вагонним депо станції Каховка у Таврійську, яке після окупації увійшло до структури так званої «Херсонської залізниці».
Як окупанти створювали власну залізничну систему
Після захоплення частини Херсонської області російська окупаційна влада намагалася використати українську транспортну інфраструктуру у власних військових цілях. Для цього на базі майна «Укрзалізниці» було створено незаконне підприємство «Херсонська залізниця», до складу якого включили й вагонне депо станції Каховка.
За матеріалами слідства, у червні 2022 року керівником цього депо став Сергій Надєєв. Він організовував роботу підприємства, підбирав персонал, видавав накази та забезпечував функціонування об’єкта під контролем окупаційної адміністрації.
Фактично діяльність депо була спрямована на підтримку російських окупаційних структур та забезпечення їхніх потреб.
Які докази дослідив суд
Під час судового розгляду були досліджені письмові матеріали справи та показання свідків.
Колишня помічниця начальника депо повідомила, що після початку повномасштабного вторгнення керівництво «Укрзалізниці» наказало припинити роботу підприємства. Частину комп’ютерної техніки працівники забрали для збереження.
Згодом до її будинку прибули озброєні представники окупаційної влади, які вилучили комп’ютерне обладнання. Документація підприємства їх практично не цікавила.
Слідство також встановило, що Сергій Надєєв надав територію депо для розміщення російської військової техніки. Крім того, за його вказівкою було демонтовано українські залізничні вагони, матеріали яких використали під час ремонту переправи біля Нової Каховки для забезпечення пересування російської військової техніки.
Позиція сторони захисту
Захисник обвинуваченого повідомив суду, що не має можливості узгодити позицію зі своїм підзахисним, оскільки той не виходить на зв’язок.
Суд дійшов висновку, що така ситуація виникла через поведінку самого обвинуваченого, який ухилявся від участі у кримінальному провадженні. Саме тому справа розглядалася заочно.
Також під час розгляду не було встановлено жодних обставин, які свідчили б про фізичний або психологічний примус з боку окупаційної влади. Суд визнав, що співпраця з окупантами була добровільною.
Яке покарання призначив суд
За результатами розгляду справи Сергія Надєєва визнано винним у пособництві державі-агресору.
Суд призначив йому:
- 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- заборону протягом 14 років обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
На момент ухвалення рішення вирок ще не набрав законної сили та може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Відповідальність за співпрацю з окупантами
| Вид співпраці | Можливі наслідки |
|---|---|
| Робота в незаконних окупаційних структурах | Кримінальна відповідальність |
| Керівництво захопленими підприємствами | Позбавлення волі та конфіскація майна |
| Допомога російським військовим | Кваліфікується як пособництво державі-агресору |
| Добровільне виконання функцій окупаційної адміністрації | Заборона обіймати певні посади та інші санкції |
Чому такі вироки є важливими
Після деокупації українські правоохоронні органи продовжують документувати факти співпраці громадян із російською окупаційною владою. До відповідальності притягуються не лише представники незаконних адміністрацій, а й керівники підприємств та інші особи, які добровільно сприяли функціонуванню окупаційного режиму.
Подібні судові рішення підтверджують принцип невідворотності покарання за свідоме сприяння державі-агресору. При цьому кожна справа розглядається індивідуально, а суд перевіряє, чи діяла людина добровільно, чи перебувала під примусом. Якщо встановлено, що обвинувачений свідомо допомагав окупаційній владі та забезпечував її діяльність, такі дії отримують належну правову оцінку відповідно до законодавства України.
Іван Христофорович Колдун