ТТД ВДК «Цезар Куніков«

Великий десантний корабель «Цезар Куніков»
  • Водотоннажність: 4080 т.
  • Розміри: довжина – 112,5 м, ширина – 15 м, осадка – 3,7 м.
  • Швидкість повного ходу: 18 вузлів
  • Дальність плавання: 6100 миль у 15 вузлах.
  • Силова установка: 2 дизелі, 2 гвинти, 19200 к.с.
  • Місткість: до 500 тонн техніки та вантажів, 225 десантників.
  • Озброєння: 2х2 57-мм артустановки АК-725, 4х8 ПУ ПЗРК, 2х30 122-мм ПУ НУРС А-215 «Град-М».
  • Екіпаж: 87 чол.

Історія корабля:
Великий десантний кораль проекту 775.

У ВМФ СРСР основним мотивом появи нових видів кораблів був досвід бойових служб, згідно з яким було встановлено, що великий десантний корабель (БДК) мав перевозити один батальйон, середній десантний корабель (СДК) – роту, а малий десантний корабель (МДК) – взвод .

Цим вимогам повністю відповідав тільки наявний вже на озброєнні БДК пр.1171, але абсолютно не задовольняли ЦДК пр.770, 771 і 773. З цієї причини в 1968 за вказівкою головнокомандувача ВМФ адмірала С.Г. Горшкова було видано тактико-технічне завдання проектування нового СДК проекту 775.

Проектування нового СДК здійснювалося у Польщі, головним конструктором був польський інженер-кораблебудівник О. Висоцький, головним спостерігачем від ВМФ СРСР був спочатку капітан 1 рангу Б.М. Моложижників, потім громадянський спеціаліст М.І. Рибніков, старший представник замовника – інженер Л. В. Луговін. У процесі проектування кораблі були перекласифіковані в БДК другого рангу через значне зростання водотоннажності.

Головний корабель «СДК-47» (будівельний №1) пр. 775 був побудований на верфі «Stocznia Polnocna» («Північна верф», де начальником був інженер Б. Стандура) у Польщі в 1974 р. Перша серія кораблів, що складалася з 12 СДК, була закінчена 1978 р. На заході ці кораблі охрестили як «Ropucha І» — так в англійській транскрипції вимовляється слово «жаба».

Друга серія з 16 ЦДК (пр. 775.ІІ або «Ropucha II») була закінчена в 1992 р. Кораблі другої серії відрізнялися іншими РЛС загального виявлення, а починаючи з третього корабля серії — та іншими артустановками (одною 76-мм АК-176 та двома 30-мм АК-630 замість двох 57-мм АК-572).

Передбачалося і побудова третьої серії пр. 775 спеціально під нові танки Т-80 (у деяких джерелах називається «проект 778»), але розвал Радянського Союзу перервав будівництво цих кораблів. Головний БДК цієї серії «Контр-адмірал Грен» був припинений будівництвом та зданий на металобрухт у 1992 – 1993 роках.

Будівництво БДК цього проекту велося на замовлення СРСР виключно для його флоту. Жоден корабель пр.775 не увійшов до складу ВМФ держав-союзниць за Варшавським Договором.

Винятком можна вважати лише один БДК, переданий Ємену 1979 р. зі складу радянських сил, що базувалися в Індійському океані.

Десантний корабель пр.775 за конструкцією є багатопалубним, плоскодонним десантним кораблем океанської зони з напівбаком та розвиненою кормовою надбудовою.

За конструкцією він відноситься до суден, виконаних за системою «Ro-Ro» — з танковою палубою, яка проходить по всій довжині корабля.

Основним його призначенням є прийом з обладнаного або необладнаного берега гусеничної, колісної та будь-якої військово-транспортної техніки та піхотних підрозділів техніки, транспортування їх морем та висадки як на обладнане, так і необладнане узбережжя з маленьким схилом дна через відкритий носовий пристрій, а також прийом з води, транспортування морем та спуску на воду плаваючої техніки через відкритий носовий або кормовий пристрій.

Корабель може використовуватися для постановки мінних загороджень, для доставки гуманітарної допомоги та евакуації населення з небезпечних районів.

Крім того, десантний корабель може використовуватися для військових перевезень, забезпечення кораблів та частин флоту у пунктах розосередженого базування.

БДК може бути використаний при різних варіантах завантаження: 150 осіб десанту та 10 танків типу Т-55 з екіпажем у 40 осіб; 12 плаваючих танків ПТ-76 з екіпажем 36 осіб; підрозділ у складі 3 танків типу Т-55 з екіпажем 12 осіб, 3 120-мм мінометів, 3 бойових машин типу 2Г 27, 4 автомобілі ЗІЛ-130, 4 ГАЗ-66 та одного легкового позашляховика ГАЗ-69.

Особовий склад десанту – 147 осіб десанту. Корабель здатний перевезти вантаж вагою 650 т на відстань 4700 миль та плавати у всіх незамерзаючих морях та океанах без обмежень.

Десант розміщується в танковому трюмі (довжина — 95 г, ширина носової частини — 6,5 г, ширина кормової частини — 4,5 г, висота по діаметральній площині — 4,0 м), і може бути висаджений на обладнане, необладнане узбережжя або на морську поверхню при стані моря до 4 балів та силі вітру до 5 балів. Особовий склад десанту розміщується у кількох кубриках та 4-місних офіцерських каютах.

Висадка десанту здійснюється за допомогою носового десантного пристрою, до якого входять носові ворота та апарель.

Висадка десанту з неплавною технікою може здійснюватися безпосередньо на обладнане або необладнане узбережжя з мінімальним нахилом дна 2-3 градуси (залежно від узагальненої маси прийнятих на корабель вантажів).

Наявність носової аппарелі та кормових воріт дозволяє з’єднувати кілька суден для створення своєрідного «мосту». Габарити входу з носа: ширина – 4,8 г, висота – 5,5 г. Габарити входу з корму: ширина та висота — 5,5 г .

Як правило, кораблі пр.775 діють у складі корабельної десантної групи або у складі загону миротворчих сил, але можуть виконувати свої функції самостійно, без прикриття кораблів.

Великий десантний корабель БДК-64 проекту 775 було закладено 04.09.1985 р. на судноферфі «Сточня Повноцна ім.Бохатерув Вестерплятте» у Гданську (Польща) (заводський №775/23). Спущений на воду 12.03.1986 р., вступив у дію 30.09.1986 р. і увійшов до складу Чорноморського флоту.

10.05.1989 р. корабель було перейменовано і одержав нове ім’я — «Цезар Куніков».

В даний час великий десантний корабель «Цезар Куніков» входить до складу 197-ї бригади десантних кораблів ЧФ і активно використовується в навчаннях, бойовій підготовці флоту, а також у здійсненні спеціальних перевезень.

Цим кораблем у різний час командували:

  • капітан 2 рангу Сергій Ларчук;
  • капітан 2 рангу Олексій Безолюк;
  • капітан 2 рангу Роман Котляров;
  • капітан 2 рангу Сергій Сінкін;
  • капітан 2 рангу Андрій Савватєєв;
  • капітан 3 рангу Олександр Чирва.