Статья опубликована 9 Вересня, 2026 главным редактором Редакція Херсонського вісника
Ігор Бжезицький / Игорь Бжезицкий
Повне ім’я: Ігор Володимирович Бжезицький / Игорь Владимирович Бжезицкий
Дата народження: 16 червня 1973 року
Посада під час окупації: перший заступник голови російської адміністрації Каховського муніципального округу
Анастасій Бжезицький / Анастасий Бжезицкий
Повне ім’я: Анастасій Ігорович Бжезицький / Анастасий Игоревич Бжезицкий
Рік народження: 2000
Посада у 2026 році: провідний спеціаліст відділу моніторингу, експертизи та проєктної роботи Фонду розвитку промисловості Херсонської області
Бжезицькі: сімейний підряд у російській системі
Історія родини Бжезицьких є показовим прикладом того, як після російського захоплення частини Херсонщини до окупаційної системи почали вбудовуватися не лише окремі місцеві чиновники чи підприємці, а цілі родини.
Ігор Бжезицький був добре відомою в Каховці людиною задовго до 2022 року: підприємець, керівник одного зі старих промислових підприємств міста, депутат Херсонської обласної ради від Партії регіонів, діяч православних громадських організацій.
Після приходу російських військ він погодився працювати в створеній окупантами адміністрації Каховки і зрештою став одним із її керівників.
Одночасно кар’єру в новій системі почав його син Анастасій Бжезицький. У 23 роки він уже очолював оперативний штаб при окупаційній адміністрації Каховки, а надалі перейшов до структур, які займаються російською перебудовою промисловості окупованої Херсонської області.
Таким чином, батько і син опинилися на двох взаємопов’язаних напрямках: Ігор Бжезицький — у системі місцевого окупаційного управління, Анастасій — у системі економічної та промислової інтеграції захопленої території до РФ.
Ігор Бжезицький: від Каховського механічного заводу до Партії регіонів
Ігор Володимирович Бжезицький народився 16 червня 1973 року. За біографічними даними, походить із Рівненщини, навчався в Одеській академії харчових технологій та Херсонському національному технічному університеті.
З Каховкою значна частина його життя була пов’язана ще з молодості.
На початку 1990-х Бжезицький працював електромонтажником на Каховському експериментальному механічному заводі. Згодом займався приватним бізнесом, а врешті став співзасновником та головою правління ПрАТ «Каховський експериментальний механічний завод».
КЕМЗ був одним із найстаріших промислових підприємств Каховки. Таким чином, Бжезицький мав не тільки громадські та політичні зв’язки, але й безпосереднє відношення до промислового середовища міста.
У 2010–2015 роках він був депутатом Херсонської обласної ради від Партії регіонів.
Це була вже далеко не просто біографія місцевого підприємця.
Православний активізм Ігоря Бжезицького
Окремим напрямком діяльності Бжезицького стала церква.
Ще у 2008 році він став співзасновником громадської організації «Православный родительский комитет». У 2011 році заснував Каховський міський благодійний фонд «Лепта».
Бжезицький був керівником єпархіального відділу з питань сім’ї Новокаховської єпархії УПЦ МП та очолював каховську парафію на честь князя Володимира.
Після окупації релігійна діяльність не залишилася окремою від політичної.
За версією українського слідства, вже перебуваючи на посаді в російській адміністрації, Бжезицький залучав представників Російської православної церкви до пропагандистських заходів на окупованій території. Саме цей епізод увійшов до однієї з повідомлених йому СБУ підозр.
Після приходу російських військ
Після захоплення Каховки російськими військами Ігор Бжезицький пішов на співпрацю з окупаційною владою.
За даними Центру журналістських розслідувань, 5 липня 2022 року він керував захопленням приміщення міського центру соціальних служб Каховської міської ради та інших установ, розташованих у комунальній будівлі на вулиці Фаїни Гаєнко, 6. Причому свою участь у цих діях Бжезицький публічно не приховував.
Наприкінці 2022 року окупанти поставили його виконувачем обов’язків начальника створеного ними відділу освіти Каховки.
Це цікаво з огляду на подальшу кар’єру: промисловець та колишній депутат почав займатися вже не бізнесом, а перебудовою української системи освіти під російські стандарти.
Заступник, а потім перший заступник керівника Каховки
15 червня 2023 року Ігоря Бжезицького представили як заступника голови російської адміністрації Каховки.
До його компетенції увійшов дуже широкий блок: освіта, культура, туризм, молодіжна політика, соціальний захист та інші гуманітарні напрямки.
Станом на 2026 рік Бжезицький отримав подальше підвищення і в матеріалах окупаційної адміністрації вже фігурує як перший заступник голови Каховського округу.
Він проводить наради, інспектує будинки культури та бібліотеки, контролює соціальні проєкти і фактично залишається одним із ключових місцевих управлінців створеної Росією адміністрації.
Від освіти до російської пропаганди
СБУ встановила, що на посаді в окупаційній адміністрації Бжезицький налагоджував взаємодію з російськими органами влади та фондами для переведення каховських шкіл на стандарти РФ.
Українське слідство також інкримінує йому залучення представників Російської православної церкви до пропагандистської діяльності в інтересах держави-агресора.
Це важливий момент, оскільки демонструє трансформацію його довоєнної громадської діяльності.
Православний активізм, благодійність, робота з дітьми та освітою існували в біографії Бжезицького задовго до окупації. Після 2022 року ті самі напрямки стали частиною його роботи вже в російській адміністрації.
Дві підозри СБУ
Українські правоохоронці розслідують діяльність Ігоря Бжезицького після окупації.
Перше повідомлення про підозру він отримав навесні 2024 року.
У січні 2026 року СБУ повідомила Бжезицькому про нову підозру в колабораційній діяльності. За даними слідства, він добровільно обійняв посаду заступника керівника окупаційної адміністрації та сприяв функціонуванню створених Росією органів влади.
Йому інкримінують ч. 5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає від п’яти до десяти років позбавлення волі з можливістю конфіскації майна.
Син Анастасій
Але історія Бжезицьких не обмежується Ігорем.
У родині Ігоря та Світлани Бжезицьких четверо дітей. Старший син Дмитро народився у 1997 році, Анастасій — у 2000 році, донька Марія — у 2005-му, молодший син Роман — у 2009-му.
Саме Анастасій Ігорович Бжезицький після російського вторгнення також починає з’являтися у структурах, створених окупаційною владою.
Причому кар’єра розвивається дуже швидко.
У 23 роки — керівник штабу при окупаційній адміністрації
Після руйнування Каховської ГЕС у червні 2023 року російська адміністрація створила при Каховській ВГА оперативний штаб.
Керувати ним доручили молодому Анастасію Бжезицькому.
Окупаційна адміністрація прямо називала його «руководитель оперативного штаба при Каховской ВГА».
Штаб займався збором і розподілом гуманітарної допомоги, медикаментів, засобів гігієни та інших ресурсів для населення після затоплення територій.
В одному з повідомлень російської адміністрації зазначалося, що саме Бжезицький очолив гуманітарний штаб і закликав жителів та підприємців допомагати його роботі.
Анастасію тоді було близько 23 років.
І це відбувалося в той самий період, коли його батько вже був заступником керівника тієї самої окупаційної адміністрації Каховки.
Таким чином, у структурі, де батько займав одну з найвищих посад, син очолив окремий оперативний штаб.
Від Каховської адміністрації до промисловості Херсонщини
На цьому діяльність Анастасія Бжезицького в російській системі не закінчилася.
Надалі його кар’єра зміщується з місцевої адміністрації до економічного блоку окупаційного управління Херсонською областю.
У матеріалах 2025 року Анастасій Ігорович Бжезицький уже фігурує як керівник напряму розвитку промисловості Херсонської області.
А у вересні 2026 року російський телеканал «Таврия» представляє його як:
«ведущий специалист отдела мониторинга, экспертизы и проектной работы Фонда развития промышленности Херсонской области».
Таким чином, син каховського промисловця опинився в установі, завданням якої стало фінансування та перебудова промисловості окупованої частини області відповідно до російських правил.
Анастасій Бжезицький про російське обладнання
У вересні 2026 року Бжезицький дав інтерв’ю «Таврии», в якому представив одну з програм Фонду розвитку промисловості.
Підприємствам, зареєстрованим окупаційною владою на території Херсонської області та зайнятим у переробній промисловості, пропонують пільгові позики.
Сума — від 500 тисяч до 25 мільйонів рублів, ставка — 2% річних, термін — до трьох років. Гроші дозволяється використовувати для придбання генераторів, дизельних і газових електростанцій, стабілізаторів та іншого обладнання резервного енергопостачання.
Особливо показовою є одна умова, яку озвучив сам Бжезицький.
За його словами, підприємства можуть купувати необхідне їм обладнання, але для фонду пріоритетним є обладнання, вироблене на території Російської Федерації.
Це вже дозволяє досить точно визначити характер його нинішньої роботи.
Йдеться не просто про видачу кредитів місцевим підприємцям. Через подібні програми промисловість окупованої Херсонщини переводиться на російське законодавство, рублеве фінансування, російські програми державної підтримки та закупівлю російського обладнання.
Сам російський телеканал характеризує цей процес прямо — як інтеграцію Херсонської області в економічний простір РФ.
Промисловість як сімейна тема
Є в цій історії ще одна характерна деталь.
Промисловість для Анастасія Бжезицького — не випадково обрана чиновницька спеціалізація.
Його батько десятиліттями був пов’язаний із Каховським експериментальним механічним заводом і зрештою став його співвласником та керівником.
Тепер син працює вже у створеному Росією Фонді розвитку промисловості Херсонської області та бере участь у розподілі програм пільгового фінансування для підприємств.
Відбулася своєрідна трансформація сімейної спеціалізації: від управління конкретним українським промисловим підприємством до роботи в російській системі управління промисловістю окупованого регіону.
Два покоління в одній окупаційній системі
У випадку Бжезицьких особливо добре видно різницю між поколіннями.
Ігор Бжезицький прийшов до окупаційної адміністрації вже сформованою місцевою фігурою: підприємцем, керівником заводу, колишнім депутатом облради, громадським та релігійним діячем.
Його син Анастасій на момент повномасштабного вторгнення був зовсім молодою людиною.
Проте вже у 2023 році, приблизно у 23-річному віці, він керував оперативним штабом при Каховській ВГА, де його батько займав посаду заступника керівника.
Надалі їхні кар’єрні траєкторії розійшлися за напрямками, але залишилися всередині однієї системи.
Ігор Бжезицький відповідає за місцеве управління, освіту, культуру, соціальну та гуманітарну сферу Каховського округу.
Анастасій Бжезицький перейшов до економічного та промислового блоку окупованої Херсонщини.
Станом на 2026 рік батько вже фігурує як перший заступник голови Каховського округу, а син публічно представляє програми російського Фонду розвитку промисловості.
Від Партії регіонів та КЕМЗ до російської адміністрації
Біографія родини Бжезицьких цікава ще й тим, що дозволяє простежити перехід від довоєнної місцевої еліти до окупаційної системи.
До російського вторгнення Ігор Бжезицький мав бізнес, завод, депутатський мандат, громадські організації та зв’язки в церковному середовищі. Після захоплення Каховки ці ресурси та досвід виявилися затребуваними вже новою владою.
Російська окупація не тільки дала посаду самому Бжезицькому.
Всередині тієї самої системи почав кар’єру і його син.
Тому історію Бжезицьких складно розглядати як випадок, коли двоє родичів незалежно один від одного опинилися на другорядних посадах.
Батько став одним із керівників окупаційної адміністрації Каховки. Син у 23 роки очолив штаб при цій адміністрації, а потім перейшов до обласних структур розвитку промисловості.
Ігор Бжезицький про «епоху Путіна»
Політична позиція старшого Бжезицького сьогодні також не приховується за формальними чиновницькими обов’язками.
У власній публіцистиці він порівнює Володимира Путіна з князем Володимиром і заявляє, що майбутні покоління сприйматимуть сучасність як «эпоху Владимира Путина». Українського президента Володимира Зеленського Бжезицький при цьому називає «криворожским джокером».
Це суттєва деталь для оцінки його мотивації.
Робота Бжезицького на окупаційну адміністрацію супроводжується відкритим прийняттям російського політичного та історичного наративу.
Родина, яка знайшла своє місце після окупації
До 2022 року прізвище Бжезицьких у Каховці асоціювалося передусім із підприємництвом, Каховським експериментальним механічним заводом, громадською, політичною та церковною діяльністю Ігоря Бжезицького.
Після приходу російських військ змінився масштаб.
Ігор Бжезицький погодився працювати в створеній Росією адміністрації, отримав посаду заступника, а згодом першого заступника керівника Каховського округу. Українські правоохоронці повідомили йому про підозри у колабораційній діяльності.
Його син Анастасій також увійшов до окупаційної управлінської системи. Спочатку він очолював оперативний штаб при Каховській ВГА, а тепер бере участь у роботі Фонду розвитку промисловості, який фінансує підприємства за російськими програмами та стимулює закупівлю обладнання виробництва РФ.
Саме тому у випадку Бжезицьких можна говорити вже не просто про окремі біографії батька і сина.
Це два покоління однієї відомої каховської родини, які після російського захоплення частини Херсонщини одночасно знайшли місце в створеній окупантами системі управління: батько — у владі Каховки, син — у структурах, що займаються економічною та промисловою інтеграцією окупованої території до Росії.
Ганна Прибережна
Відповідальна редакторка «Херсонського вісника»
Ганна Прибережна – редакційний псевдонім, який використовується з міркувань безпеки.
Відповідальна редакторка координує підготовку матеріалів, перевірку фактів, роботу з відкритими джерелами та редакційне опрацювання публікацій. Основні теми – події на Херсонщині, життя громад в умовах війни, російська окупація, діяльність окупаційних органів та документування колабораціонізму.
Справжнє ім’я, місце перебування та інші персональні відомості редакторки не публікуються через загрозу переслідування з боку російських окупаційних структур.
«Херсонський вісник» – незалежне українське онлайн-видання, яке фінансується коштом добровільних пожертв читачів. Пожертви не надають права впливати на зміст публікацій або редакційні рішення.
Для зв’язку з редакцією використовуйте офіційну електронну адресу та форму зворотного зв’язку на сайті.