Як проходив так званий референдум у Херсонській області
З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2024 року до Херсонської області з Криму практично без боїв зайшли російські війка, які протягом тижня окупували повністю лівобережжя Херсонщини та більшу частину правобережної частини Херсонської області разом із обласним центром містом Херсон.
На початковому етапі гарячої стадії російсько-української війни російська сторона передбачала зміну керівництва України на лояльний уряд. Передбачалося, що Зеленський і влада покинуть країну і поїдуть на еміграцію.
Передбачалося також, що Україна, за винятком таких квазідержавних утворень як ДНР та ЛНР та окупованого раніше Криму, залишиться як єдина держава лояльна Кремлю.
Лояльність Москві забезпечуватимуть російські армійські гарнізони у всіх регіонах України.
Зміна влади пройде безболісно, практично без втрат населення України радісно зустріне російську армію і пов’язані з окупацією зміни в будові держави.
Проте російські аналітики прорахувалися. Українська армія розпочала активний опір вторгненню, населення у своїй скрізь було проти входу російської армії, а керівництво країни втримало керованість усіма інститутами влади.
У цей момент, усвідомивши, що початковий план захоплення України і зміни влади там не вдався, російське керівництво почало обдумувати ситуацію, що склалася.
Необхідно було швидко вирішити, як вчинити в ситуації, що склалася — що робити з окупованими Херсонською та Запорізькою областями в принципі.
Залишити ситуацію в статусі окуповані області України (Запорізька та Херсонська) для кремлівського керівництва означало, що рано чи пізно ці області точно доведеться повернути Україні за тими чи іншими умовами.
Тим часом війна, розпочата під прапором швидкої переможної спецоперації, почала приймати форми затяжної війни і вже через 2-3 місяці втратила всі підстави вважатись спеціальною військовою операцією (СВО)
Приблизно у червні-липні 2022 року стало остаточно зрозуміло, що це початок великої війни.
До цього часу розглядалися різні варіанти по окупованій частині України — наприклад оголошення тут «справжньої» України з проросійським урядом на зло «несправжньої» з урядом у Києві або створення нових «народних республік» або розділ Херсонської та Запорізької областей між Кримом та квазідержавою ДНР або створення нової квазідержави Новоросія, що складається з окупованих південних областей України.
Зрештою, несподівано перемогла думка включити захоплені Херсонську та Запорізьку область до складу Російської Федерації на правах нових російських областей.
Таке рішення, без сумніву, сильно звужувало можливості для міжнародних маневрів у керівництва РФ так і унеможливлювало мирні домовленості між Україною та Росією.
З моменту ухвалення рішення про анексію захоплених територій стало зрозуміло, що війна має закінчитися не за столом переговорів, а виключно на полі бою, військовою поразкою однієї зі сторін.
Відсутність логіки у рішенні офіційно анексувати захоплені українські області проглядалася ще й у тому, що Росія не контролювала обласний центр та частину території Запорізької області.
Проте рішення було прийнято, що називається на майбутнє. У Росії переписали основний закон — Конституцію, з ймовірності колись у майбутньому встановити свою владу над усією територією Запорізької області.
Херсонська область на момент рішення про проведення анексії була практично повністю під владою росіян, а на її адміністративних кордонах тривали бої.
Для імплементації рішення про анексію областей та включення їх до складу РФ російським керівництвом було вирішено провести т.зв. референдум.
Для позитивного рішення «референдуму» було створено передумови. У всіх населених пунктах на окупованій території знаходилися гарнізони російської армії, розташовувалися російська поліція та служби ФСБ і були створені російські адміністрації, куди були призначені проросійські та російські чиновники.
Для ініціації звернення щодо проведення «референдуму» було створено т.зв. «Громадська рада» куди в адміністративному порядку було призначено проросійськи ж налаштовані мешканці цих територій.
Напевно зайве говорити, що т.зв. «Громадська рада» у відсутності жодного авторитету в місцевого населення т.к. його ніхто не обирав і його члени не мали вотуму довіри від мешканців Херсонської та Запорізької областей.
Однак такі дрібниці мало хвилювали сценаристів.
«Громадська рада» виступила зі зверненням про проведення референдуму про включення до складу РФ відповідних областей.
Це звернення підтримала призначена Росією адміністрація Херсонської області на чолі з призначеним нею ж на посаду голови В.Сальдо.
Призначений Росією голова Херсонської адміністрації області В.Сальдо у свою чергу звернувся до В.Путіна з ініціативою про прийняття Херсонської області до складу Росії, ґрунтуючись на ініціативі т.зв. «Громадської ради»
У Кремлі дали добро на проведення референдуму.
Таким чином коло замкнулося і ідея анексії двох окупованих областей отримала видимість законних дій, викликаних ініціативою місцевого населення.
Технічну сторону потрібного результату голосувань щодо «референдуму» забезпечували російські гарнізони, секретні в’язниці ФСБ (т.зв. «підвали») та місцеві колаборанти
В результаті, як і планувалося, дві області увійшли до складу Росії.
Коротко схема наступна – окупуємо територію, створюємо там свої органи влади, створюємо групу ініціативних громадян (Громадська рада)
Громадська рада звертається до адміністрації, адміністрація до Путіна. Путін дає команду провести референдум.
«Референдум», щоб уникнути навіть найменших казусів, проводимо руками місцевих колаборантів під прикриттям російської армії та в’язниць ФСБ.
Джерело — Новини Тавриди