Статья опубликована Декабрь 25, 2025 главным редактором Kherson-news
Сьогодні вже немає жодних сумнівів, що війна Росії проти України не є випадковістю, емоційною помилкою чи наслідком останніх років. Вона була закладена значно раніше. Ще на початку свого правління кремлівський диктатор Володимир Путін відкрито демонстрував імперське мислення і територіальні апетити щодо пострадянських держав.
У 2001 році під час розмови з президентом США Джорджем Бушем молодшим Путін дозволив собі формулювання, які сьогодні звучать як пряме зізнання. Опублікована Національним архівом безпеки США стенограма показує, що він уже тоді вважав незалежність колишніх республік СРСР історичною помилкою.
Путін заявляв, що так звана радянська добра воля добровільно змінила світ, віддавши величезні території. За його словами, Україна, яка нібито була частиною Росії протягом століть, була «віддана». Те саме він сказав про Казахстан, Кавказ та інші регіони. Важливо розуміти, що це не були випадкові слова. Це була чітко сформульована ідеологія.
Фактично Кремль ще тоді розглядав кордони пострадянських держав як тимчасові. Незалежність для Путіна була не правом народів, а результатом слабкості партійних керівників СРСР. Саме з цього мислення згодом виросли війни, окупації та ультиматуми.
До речі — чому заяви про «готовність Путіна до миру» не витримують критики
Україна стала першою великою ціллю цієї імперської ревізії. Саме тут Путін вирішив перевірити, чи можна силою переписати історію. Анексія Криму, війна на Донбасі, а згодом повномасштабне вторгнення стали логічним продовженням тих самих поглядів, які він озвучував ще у 2001 році.
Казахстану у певному сенсі пощастило. Путін почав із України і саме тут застряг. Війна, яка мала стати швидкою демонстрацією сили, перетворилася на виснажливий і кривавий конфлікт. Росія втратила ресурси, армію, репутацію і стратегічну ініціативу. Саме український опір став тим фактором, який зламав сценарій подальшої експансії.
Якщо подивитися на кордони Російської імперії у період її розквіту, стає очевидно, що потенційні цілі кремлівського режиму ніколи не обмежувалися лише Україною. У зоні ризику перебували і перебувають:
- країни Балтії, Польща, Фінляндія, Молдова
- держави Кавказу, Білорусь, країни Центральної Азії
Казахстан у цій логіці займав особливе місце. Публічні заяви російських політиків про «штучність» казахської державності лунали неодноразово. Але після 2022 року тон Кремля помітно змінився. Причина проста. Росія більше не має ресурсу для нових авантюр.
В тему — «No Russia — no problems»: що насправді мав на увазі Андрій Юсов
Україна стала тією країною, яка зупинила імперський наступ ціною величезних жертв. Саме тут зруйнувався міф про непереможну російську армію і право Кремля диктувати свою волю сусідам. І саме тому сьогодні Казахстан, як і багато інших держав, отримав історичний шанс уникнути сценарію, який Путін планував ще понад двадцять років тому.
Розсекречені документи лише підтверджують очевидне. Війна Росії проти України не почалася у 2014 чи 2022 році. Вона почалася в голові Путіна задовго до цього. І тільки опір України зробив цю війну тупиком для кремлівського диктатора, а не стартом нової імперії.
Іван Христофорович Колдун