Окупанти змінюють населення ХерсонщиниОкупанти змінюють населення Херсонщини

Статья опубликована 27 Жовтня, 2026 главным редактором Редакція Херсонського вісника

росія намагається змінити не лише державну належність тимчасово окупованої частини Херсонщини, а й саму структуру її населення. Поки українці змушені залишати рідні міста та села, окупаційна адміністрація залучає на їхнє місце громадян рф. За повідомленням Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 27 жовтня 2026 року, йдеться про цілеспрямовану політику витіснення місцевого населення та заселення захоплених територій вихідцями з різних регіонів росії.

Ця політика має значно ширші цілі, ніж просте подолання дефіциту працівників у лікарнях, школах чи адміністративних установах. Її наслідком може стати докорінна зміна демографічного, культурного та суспільного середовища Херсонщини.

Окупанти прагнуть створити нову соціальну реальність, у якій російська мова, російська історична інтерпретація, політична лояльність до кремля та нав’язані російські суспільні норми стануть визначальними. Для цього використовуються не лише репресії проти українців, але й економічні стимули для переселення громадян держави-агресора.

Херсонщина без херсонців: масштаби демографічної катастрофи

За приблизними оцінками української воєнної розвідки, до повномасштабного російського вторгнення на лівобережжі Херсонської області проживало близько 500 тисяч людей.

Сьогодні кількість населення на окупованій території може становити лише 10-20% від довоєнного рівня. Якщо застосувати цю оцінку до наведеної базової чисельності, йдеться приблизно про 50-100 тисяч мешканців.

Це не результати повноцінного незалежного перепису населення, проведення якого в умовах окупації неможливе. Однак навіть приблизні показники свідчать про надзвичайні масштаби демографічних втрат.

Причини знелюднення регіону різні: бойові дії, руйнування інфраструктури, економічний занепад, вимушена евакуація, переслідування проукраїнськи налаштованих громадян та обмеження фундаментальних прав.

Водночас окупаційна влада створює додаткові перешкоди для тих, хто бажає залишитися українцем на власній землі або повернутися до свого будинку.

Фактично формується ситуація, коли місцеве населення масово залишає територію, а держава-окупант створює умови для прибуття нових мешканців із росії.

Особливо небезпечним є те, що цей процес може мати довготривалі наслідки навіть після завершення окупації.

До речі – «Герої Херсонщини» без херсонців: навіщо Росія готує окупаційних управлінців

Забрати будинок в українця, щоб поселити росіянина

Одним із найважливіших інструментів демографічного заміщення стає незаконне привласнення житла українських громадян.

На окупованій Херсонщині російські адміністрації застосовують процедури визнання нерухомості так званою безхазяйною. Під цей механізм можуть потрапляти будинки та квартири людей, які виїхали через війну, рятуючись від обстрілів, репресій або примусової паспортизації.

Власники нерухомості часто фізично не можуть повернутися, щоб підтвердити свої права відповідно до нав’язаних російських процедур. Водночас відсутність російських документів створює додаткові перешкоди для збереження майна.

Таким чином, вимушений виїзд української родини окупаційна адміністрація може використати як привід для фактичного позбавлення її власності.

Особливо цинічною ця практика стає тоді, коли житло місцевих мешканців починають використовувати для розміщення спеціалістів, привезених із росії.

Виникає подвійний механізм витіснення: українці втрачають можливість повернутися додому, а переселенці з держави-агресора отримують матеріальну основу для закріплення на захопленій території.

Це вже не просто незаконні операції з нерухомістю. У поєднанні з організованим переселенням вони можуть ставати інструментом довготривалої зміни населення регіону.

Два мільйони рублів за переїзд: як кремль купує нових мешканців

Для залучення громадян рф на окуповані українські території використовуються спеціальні кадрові програми.

Серед них програми «Земський учитель», «Земський лікар», «Земський фельдшер», «Земський працівник культури» та «Земський тренер».

Формально вони покликані забезпечити віддалені території необхідними спеціалістами. Однак у випадку окупованих українських земель такі механізми одночасно сприяють закріпленню російської цивільної присутності.

За інформацією ГУР, учителям і лікарям із росії, які погоджуються працювати на тимчасово окупованих територіях, пропонують одноразові виплати в розмірі 2 мільйонів рублів. Молодшому медичному персоналу передбачені виплати до 1 мільйона рублів.

Крім цього, можуть пропонуватися підвищені оклади та інші пільги. За даними розвідки, мінімальний термін відповідних контрактів становить п’ять років.

П’ятирічний термін має принципове значення. За такий час приїжджий працівник може облаштувати побут, перевезти родину, влаштувати дітей до школи та сформувати стійкі соціальні зв’язки.

Таким чином, тимчасове працевлаштування здатне поступово перетворюватися на постійне проживання.

Показово, що окупаційна адміністрація Херсонської області в жовтні 2026 року оголосила додатковий відбір учасників програми «Земський учитель» із компенсаційною виплатою 2 мільйони рублів. Це підтверджує, що механізм залучення педагогів продовжує діяти.

В тему – «Історичні території»: пастка, яку Кремль готує сам собі

З російської глибинки на українську землю

Географія походження спеціалістів, яких залучає росія, свідчить про масштабність відповідної кадрової політики.

За повідомленням української розвідки, на тимчасово окуповані території України в межах зазначених програм уже прибули сотні російських учителів та медичних працівників.

Серед регіонів їхнього походження називаються Краснодарський, Хабаровський, Ставропольський та Пермський краї, Ямало-Ненецький автономний округ, Волгоградська, Ростовська, Магаданська, Саратовська, Курська, Оренбурзька, Кіровська та Ленінградська області.

Також згадуються Інгушетія, Північна Осетія, Дагестан і низка російських міст.

Важливо уточнити, що наведена розвідкою кількість у сотні осіб стосується окупованих територій України загалом, а не виключно Херсонської області. Окремої підтвердженої статистики щодо всіх переселенців на Херсонщину наразі немає.

Проте сама географія набору демонструє, що окупаційна адміністрація використовує людські ресурси далеко за межами сусідніх із Україною регіонів росії.

Разом із приїжджими спеціалістами на захоплені території потрапляють звичні для них соціальні практики, погляди та культурні установки.

Не кожна людина, яка переїжджає, обов’язково поділяє імперську ідеологію кремля. Однак організоване державою-окупантом переселення створює середовище, у якому російська присутність поступово витісняє українську.

Російський учитель як інструмент зміни ідентичності

Особливе місце у цій політиці належить освіті.

Школа є інституцією, через яку формуються історична пам’ять, культурна ідентичність та громадянські уявлення наступних поколінь.

Саме тому переведення захоплених українських шкіл на російські освітні стандарти має значення, яке виходить далеко за межі зміни навчальних програм.

Українських дітей змушують навчатися за підручниками держави-агресора, засвоювати російську інтерпретацію історії та перебувати в освітньому середовищі, де українська державність може подаватися як щось чуже або вороже.

Завезення педагогів із росії дозволяє окупантам зменшити залежність від місцевих учителів, частина яких відмовилася співпрацювати з окупаційною владою.

За повідомленнями Центру національного спротиву, на окупованій Херсонщині фіксувався значний дефіцит педагогів, який окупаційні адміністрації намагалися компенсувати залученням працівників із рф.

У довгостроковій перспективі така політика спрямована на формування покоління, якому російські політичні та культурні установки нав’язуються з дитинства.

Це один із найнебезпечніших аспектів окупації, адже наслідки систематичної ідеологічної обробки можуть зберігатися значно довше, ніж безпосередній військовий контроль.

Окупаційна політика – «Казацькі класи» та військове виховання: як росія створює нову систему впливу на молодь окупованої Херсонщини

Не лише школи: навіщо окупантам російські лікарі та працівники культури

Медичні, культурні та спортивні установи також відіграють роль у формуванні нового суспільного середовища.

За оцінкою ГУР, прибуття російських медиків на окуповані території пов’язане насамперед із потребами окупаційного військового контингенту.

Водночас система охорони здоров’я є одним із головних елементів повсякденного життя цивільного населення. Контроль над медичними закладами дозволяє окупаційній адміністрації посилювати залежність мешканців від створених нею структур.

Не менш важливими для довготривалої інтеграції захоплених територій є заклади культури та спорту.

Через бібліотеки, будинки культури, масові заходи, спортивні секції та молодіжні організації можна поширювати нав’язані символи, історичні наративи та політичні установки.

Окремі кадрові програми в цих сферах тому варто розглядати не ізольовано, а як частину ширшої системи закріплення російського адміністративного й культурного впливу.

Демографічне заміщення як стратегія довготривалої окупації

Для розуміння того, що відбувається на лівобережжі Херсонщини, необхідно розглядати різні заходи окупаційної адміністрації у взаємозв’язку.

Примусова паспортизація, обмеження української освіти, переслідування нелояльних мешканців, вилучення нерухомості та залучення переселенців із росії можуть діяти як елементи єдиної системи.

Її наслідком стає поступове послаблення української присутності на території, яку москва прагне утримувати під своїм контролем.

Особливо показовою є ситуація, коли людина, яка народилася та прожила все життя в Генічеську, Скадовську, Новій Каховці чи іншому населеному пункті Херсонщини, не може повернутися до власного будинку, тоді як приїжджий громадянин росії отримує державні стимули для облаштування на цій самій землі.

Відбувається не лише зміна чисельності населення. Змінюються соціальні зв’язки, професійне середовище, культурні орієнтири та структура місцевих громад.

У перспективі це може створювати додаткові труднощі для відновлення українських інституцій після деокупації.

Міжнародне право: чому переселення росіян на ТОТ є воєнним злочином

Міжнародне гуманітарне право прямо обмежує дії окупаційної держави щодо населення захоплених територій.

Стаття 49 Четвертої Женевської конвенції забороняє окупаційній державі депортувати або переміщувати частину власного цивільного населення на окуповану нею територію.

Відповідне положення міститься також у статті 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, яка передбачає відповідальність за пряме або опосередковане переміщення населення держави-окупанта на окуповані землі.

Водночас юридична відповідальність конкретних посадових осіб потребує встановлення їхніх дій, повноважень, обізнаності та інших обставин відповідно до міжнародного кримінального права.

У березні 2026 року Управління Верховного комісара ООН з прав людини оприлюднило доповідь, у якій задокументувало систематичні дискримінаційні заходи російської влади на окупованих територіях України.

Серед них названо примусове переміщення людей, перешкоди для повернення, нав’язування російського громадянства та процедури конфіскації житла.

У ГУР також наголошують, що політика росії має ознаки воєнних злочинів і геноцидних практик. Однак остаточна правова кваліфікація геноциду потребує окремого доказування, зокрема встановлення спеціального наміру, передбаченого міжнародним правом.

Це цікаво – Уроки витонченої корупції від зятя президента США: коли на кону гроші, вплив і долі держав

Херсонщина залишається українською попри спроби її колонізації

росія намагається створити на окупованому лівобережжі Херсонщини нову демографічну реальність, яка відповідатиме її довгостроковим політичним інтересам.

Для цього недостатньо просто встановити російські прапори над адміністративними будівлями. Окупантам потрібне населення, яке буде пов’язане з російською державою роботою, житлом, соціальними виплатами, освітою дітей та повсякденними інтересами.

Саме тому процес витіснення українців супроводжується організованим залученням російських громадян.

Для майбутньої деокупації Херсонщини важливим буде не лише відновлення контролю над територією, а й повернення законних власників житла, відновлення української освіти, захист прав місцевих громад і документування злочинів окупаційної адміністрації.

Будинки, землі, школи, лікарні та культурні установи, захоплені росією, не перестали бути частиною України.

І жодна програма переселення, незалежно від кількості мільйонів рублів, витрачених кремлем, не створює законних підстав для зміни міжнародно визнаного статусу Херсонської області.

Тимчасова окупація не дає державі-агресору права змінювати населення захопленої території. А спроби перетворити українську Херсонщину на російську колонію мають отримати належну міжнародно-правову оцінку.

Від Редакція Херсонського вісника

Ганна Прибережна Відповідальна редакторка «Херсонського вісника» «Херсонський вісник» - незалежне українське онлайн-видання, яке фінансується коштом добровільних пожертв читачів. Пожертви не надають права впливати на зміст публікацій або редакційні рішення. Для зв’язку з редакцією використовуйте офіційну електронну адресу та форму зворотного зв’язку на сайті в розділі Контакти