Навіть без прапорів і лозунгів: як суд трактує колабораціонізм
В Україні вже неодноразово доведено: участь у незаконних «референдумах» на тимчасово окупованих територіях — це не просто помилка чи слабкість, а кримінальний злочин проти держави. Так, нещодавно Великоолександрівський районний суд виніс вирок уродженці Хмельницької області, жительці Херсонщини Євгенії Ричковській, яка допомагала окупантам організовувати псевдоголосування у вересні 2022 року.
Її визнано винною у колабораційній діяльності та засуджено до шести років позбавлення волі з конфіскацією майна. Суд довів, що навіть без прямої підтримки «русского мира» і без відкритої агітації, дії Ричковської мали ознаки сприяння окупаційній адміністрації держави-агресора.
Як усе відбувалося
До повномасштабного вторгнення РФ Євгенія Ричковська працювала вихователькою дитсадка, пізніше — директоркою будинку культури в селі Одрадокам’янка та завідувачкою дитячого садка в сусідній Миколаївці. Після деокупації правобережної частини Херсонщини вона переїхала до Одеської області, а в лютому 2024 року була затримана.
Слідство встановило, що під час окупації Ричковська стала членкинею незаконної виборчої дільниці №804, створеної окупаційною владою. У складі так званої «комісії» вона обходила домівки мешканців Одрадокам’янки, Миколаївки та Бургунки, несучи списки виборців, бюлетені та скриньки для «голосування».
Свідки підтвердили, що жінка активно брала участь у незаконному процесі, роздавала гуманітарну допомогу від окупантів, спілкувалась з представниками окупаційної адміністрації та неодноразово висловлювала думку, що «Росія прийшла назавжди». Один зі свідків зазначив, що Ричковська навіть працювала в окупаційній адміністрації села, виконуючи їхні доручення.
До речі — У Тернополі заочно засудили колаборантку з Херсонщини — 15 років ув’язнення
Що казала підсудна
На суді Євгенія Ричковська пояснювала, що залишилася в селі через літніх батьків, які потребували догляду, та що не мала чіткої інформації, як діяти в умовах окупації. За її словами, коли російські військові зайшли в село, люди зверталися до неї як до колишньої працівниці культури — допомогти роздати гуманітарну допомогу.
Вона стверджувала, що не отримувала наказів, не мала жодної офіційної посади, а участь у «референдумі» була випадковою — нібито вона погодилася лише на один день, діючи під психологічним тиском. Також зазначала, що не підтримувала окупаційну владу і завжди вважала себе громадянкою України.
Її захисник наголошував, що жінка діяла в умовах страху, загрози та примусу, бо окупанти погрожували фізичною розправою. До того ж, вона мала позитивну характеристику, раніше не притягувалася до відповідальності та виховує дитину.
Суд визнав аргументи захисту недостатніми. Колегія суддів підкреслила: участь у організації або проведенні псевдореферендумів — це усвідомлена допомога державі-агресору, навіть якщо людина не отримувала винагороди і не мала ідеологічних мотивів.
Позиція суду
У вироку зазначено, що обвинувачена мала можливість відмовитися від співпраці, проте цього не зробила, навпаки — виконувала доручення окупантів і підтримувала їхні дії. Отже, її поведінка кваліфікується як колабораційна діяльність за статтею 111-1 Кримінального кодексу України.
Урок для всіх: закон один для всіх
Цей випадок — ще одне підтвердження того, що байдужість або «нейтралітет» під час окупації не звільняють від відповідальності. Навіть якщо людина не має проросійських переконань, але допомагає ворогу організовувати його політичні акції, вона порушує закон і зраджує власну державу.
Україна чітко визначила:
- участь у незаконних «референдумах» — злочин;
- добровільне зайняття посад у «адміністраціях» окупантів — злочин;
- сприяння окупаційній владі чи поширення її пропаганди — злочин.
Покарання — позбавлення волі від 5 до 10 років із конфіскацією майна.
Пам’ятаймо: «не про-російський» ≠ «не зрадник»
Українські суди дедалі частіше стикаються з ситуаціями, коли підсудні пояснюють свої дії «страхом», «тиском» або «бажанням вижити». Але якщо ці дії реально допомагали окупантам — така поведінка має юридичні наслідки.
Держава оцінює не політичні переконання, а фактичні дії, що сприяли агресору. І навіть якщо людина не кричала «Росія — вперед», але ходила по домівках із бюлетенями окупаційного «референдуму» — вона вже зробила вибір проти України.
Колабораціонізм — це не лише пропаганда чи співпраця за гроші. Це будь-які дії, які допомагають ворогу зміцнювати свій вплив. Євгенія Ричковська отримала 6 років ув’язнення — і цей вирок є чітким сигналом: байдужість під окупацією не виправдання.
Україна пам’ятає кожного, хто стояв на її боці, але й кожного, хто допомагав ворогу — навіть «без наміру».