Статья опубликована Декабрь 9, 2025 главным редактором Kherson-news
Історія людства рухається по спіралі. Коли країни і лідери забувають уроки минулого, виникає спокуса повторити помилки, які вже коштували світу мільйонів життів. Саме так виглядає ситуація навколо нової концепції американської політики щодо завершення війни в Україні, де все частіше зʼявляються сигнали про готовність Вашингтона просувати московський наратив щодо фактичної здачі Донбасу в обмін на сумнівний безпековий документ, подібний до Будапештського меморандуму.
У центрі цієї політичної драми стоїть прагнення Дональда Трампа продемонструвати свої так звані миротворчі успіхи до кінця 2025 року, щоб потрапити в список претендентів на Нобелівську премію миру. Саме особиста ціль, а не глобальні інтереси безпеки, може стати рушієм для створення умов, які повторюють атмосферу Мюнхена 1938 року.
У першій Мюнхенській угоді діячі Європи намагалися зберегти мир на континенті шляхом поступок агресору. Результатом стало знищення Чехословаччини, посилення Гітлера і початок світової війни. Сьогодні, через майже сто років, можлива нова угода має набагато скромнішу і водночас набагато небезпечнішу мету. Заради політичного іміджу однієї людини можуть бути принесені в жертву міжнародне право, довіра між союзниками і базові принципи недоторканності кордонів.
Чому концепцію можна вважати новою Мюнхенською змовою
Поточна ситуація має декілька ознак, які роблять паралелі з 1938 роком вкрай показовими:
- Агресор отримує стимул до подальшої ескалації, якщо світ демонструє готовність до поступок.
- Країна, яка зазнала нападу, позбавляється частини своїх територій під тиском сильніших держав, що прагнуть швидкого і зручного «миру».
У цьому контексті здача Донбасу в обмін на папірець без гарантій виглядає не просто політичною помилкою, а глибоким стратегічним відкатом до епохи, коли право сили визнавалося основою міжнародних відносин.
Потенційні наслідки нової політики
Якщо концепція «Мюнхена 2.0» отримає реалізацію, її наслідки можуть стати руйнівними:
- запуск гонки озброєнь у глобальному масштабі, оскільки країни зрозуміють, що гарантіям великих держав більше не можна довіряти
- зростання кількості регіональних конфліктів, де агресори перевірятимуть світ на міцність
- руйнування системи міжнародного права і безпекових домовленостей, які існували після 1945 року
При цьому США обʼєктивно мають всі можливості для того, щоб зупинити російського агресора, зміцнити Україну і відновити принцип непорушності кордонів. Але такий шлях потребує політичної волі і готовності протистояти диктатурі, а не шукати особистих вигод.
Російські загарбники продовжують тероризувати Одесу
Чому Трамп може обирати небезпечний шлях
Аналітики зазначають, що прагнення Трампа отримати Нобелівську премію давно є його публічною амбіцією. Саме тому він може бути готовим подати будь яку угоду як власне досягнення, навіть якщо вона означає поразку демократії та посилення авторитаризму у світі. Є ймовірність, що між Трампом і кремлівським диктатором існують певні політичні або особисті мотиви взаємної симпатії. Якщо вони впливають на політичні рішення, то ризики для міжнародної безпеки лише зростають.
Що має памʼятати світ
Найголовніше правило міжнародних відносин полягає в тому, що агресор не зупиняється на досягнутому. Умиротворення Кремля призведе не до миру, а до нових вимог і нових воєн. Рівно так само, як у 1938 році.
Світ уже одного разу заплатив страшну ціну за віру в те, що поступки можуть приборкати диктатора. Повторення такого сценарію у 21 столітті буде не просто історичною помилкою. Воно може зруйнувати глобальну систему безпеки, залишивши простір лише для одного принципу. Право сили замість сили права.
Україна захищає не тільки свою землю. Вона захищає міжнародний порядок, який утримував світ від глобальних катастроф понад сім десятиліть. І саме тому будь яка «угода», яка передбачає здачу українських територій, не є миром. Це шлях до нового хаосу, який почнеться з Донбасу і може охопити весь світ.
Іван Христофорович Колдун