Статья опубликована Ноябрь 20, 2025 главным редактором Kherson-news
Корупційний скандал, що отримав назву «Міндичгейт», став однією з головних політичних тем в Україні. Він охопив представників найближчого оточення президента Зеленського й вибухнув саме тоді, коли Росія здійснила масовані удари по енергетичних об’єктах — ТЕС, підстанціях, розподільчих вузлах.
Збіг у часі викликав хвилю дискусій і породив підозру, що ці процеси можуть бути взаємопов’язаними. Аналітики одразу звернули увагу на те, що інформаційний тиск зсередини доповнився військовим тиском ззовні, створивши подвійний удар по стабільності української влади.
Нижче наведено аналітичну версію, яка не претендує на абсолютну істину, але пропонує одну з можливих логічних моделей подій.
1. Синхронність подій: удари РФ та старт скандалу
У момент, коли російські ракети виводили з ладу енергетичні вузли, в Україні раптово почалася хвиля звинувачень у корупції в сфері енергетики. Громадський простір миттєво наповнився критикою — мовляв, об’єкти недосяжно захищені, антикорупційні перевірки недостатні, а окремі посадовці могли сприяти хаосу.
Проблема в тому, що ідеального захисту енергетики не існує, а інформаційна атака збіглася з військовою, значно посиливши удар по довірі до влади.
2. Політичний ефект: тиск на Зеленського
Оскільки скандал зачепив людей із близького кола президента, його політичний ефект очевидний — це удар по довірі до Зеленського. Опоненти всередині країни швидко почали цим користуватися, а ще важливіше — він став підґрунтям для зовнішнього політичного тиску.
Чітко видно, що мета полягає в тому, щоб або послабити президента, або змусити його піти на поступки під час переговорів, або навіть підготувати ґрунт для розмов про зміну влади в Україні.
3. Кому може бути вигідне послаблення Зеленського
Позиція Росії очевидна
Путін неодноразово демонстрував бажання змінити політичне керівництво України. Кремль переконаний, що інший президент погодився б на:
- припинення війни на умовах РФ,
- фактичну втрату частини територій,
- «заморожений» конфлікт із визнанням російських вимог.
Зеленський — головна перешкода на цьому шляху.
Адміністрація Дональда Трампа
Хоча США офіційно підтримують Україну, відносини між Зеленським і Трампом завжди були непростими.
Під час другого терміну Трампа ситуація стала напруженішою: президент США відкрито критикував Київ, а остання зустріч у Білому домі пройшла в жорсткому тоні та з прохолодною розмовою.
Трамп відкрито демонструє симпатію до Путіна та бажання «швидко завершити війну». Його пропозиція переговорів у форматі «28 пунктів миру» фактично є сценарієм капітуляції, про який вже писали американські ЗМІ.
Відтак Трампу міг би бути вигідним інший президент України — той, хто здатен погодитися на домовленості у стилі «мир за будь-яку ціну».
4. Роль НАБУ: раптовість і масштаб активності
НАБУ працює з 2015 року, але результативність його діяльності часто оцінюють критично. Більшість справ тягнуться роками. І саме зараз, коли:
- РФ б’є по енергетиці,
- США готують переговорний план,
- в Україні триває складна фаза війни,
НАБУ раптово демонструє небачену активність проти оточення президента.
Це дало підстави припустити, що антикорупційний тиск може слугувати інструментом зовнішнього політичного впливу.
Довідка. Як НАБУ пов’язане з США
Від моменту свого створення НАБУ має тісний інституційний зв’язок із США та західними партнерами: його створювали відповідно до вимог антикорупційної реформи, фінансували міжнародні донори, а ключові навчальні програми та аудит діяльності проводилися за участю американських експертів. Це не означає формальної політичної залежності, але робить роботу бюро значною мірою чутливою до сигналів з Вашингтона. Тож для частини аналітиків різка активність НАБУ на тлі загострення політичної ситуації навколо президента виглядає зовсім не випадковою.
5. Гіпотеза: Міндичгейт як інструмент маніпуляції
Низка факторів змушує припустити одну з версій — спробу зовнішніх гравців чинити тиск на Зеленського, використовуючи антикорупційні інструменти та інформаційні кризи.
Один з елементів цієї моделі — синхронність дій різних сторін.
Таблиця: збіг ключових подій
| Подія | Сторона | Потенційний ефект |
|---|---|---|
| Масовані удари по енергетиці України | РФ | Енергетичний хаос, зниження довіри до влади |
| Старт Міндичгейту | Внутрішні та зовнішні структури | Удар по команді Зеленського |
| Активізація НАБУ | Антикорупційні органи (вплив західних партнерів) | Політичний тиск на президента |
| 28-пунктний «план миру» Трампа | Адміністрація США | Формування капітуляційного порядку денного |
У цій логіці Міндичгейт може бути:
- елементом примусу Зеленського до переговорів,
- способом впливу на політичний курс України,
- сигналом: або погоджуйтеся на план, або отримаєте внутрішню кризу.
6. Замінювати президента під час війни — небезпечно
Поза залежністю від ставлення до Зеленського, більшість експертів визнає: зміна глави держави під час активної фази війни є вкрай ризикованою.
Це означатиме:
- тимчасову втрату керованості,
- політичний хаос,
- неможливість проведення чесних виборів,
- зниження обороноздатності,
- загрозу нових проривів РФ.
Українська модель оборони значною мірою тримається на рішучості чинного президента відмовлятися від будь-яких капітуляційних сценаріїв.
Версія про те, що Міндичгейт може бути використаний зовнішніми гравцями для тиску на президента України, не є доведеною, але логічно узгоджується з нинішнім геополітичним контекстом.
Збіг ударів РФ, активізації НАБУ та появи американського «плану миру» справді створює враження політичної багатовекторної операції, метою якої може бути зміна поведінки або навіть політична позиція президента України в переговорах щодо завершення війни.
Іван Христофорович Колдун