Статья опубликована Январь 19, 2026 главным редактором Kherson-news
Ще кілька років тому саме формулювання питання про можливе військове протистояння між армією України та США виглядало б абсурдним. Однак погрози Вашингтона щодо анексії Гренландії, торгівельний тиск на Європу та демонстративне ігнорування союзницьких зобов’язань змінюють саму логіку безпекових альянсів. Якщо Сполучені Штати справді готові діяти силовими методами проти країни — члена НАТО, це означає кінець старої архітектури безпеки і початок пошуку нових континентальних союзів, у яких Україна може відіграти ключову роль.
Континентальний альянс як відповідь на руйнування старої безпеки
Заяви та дії США щодо можливого силового сценарію навколо Гренландії стали шоком для європейської безпекової архітектури. Торгівельний тиск, політичні ультиматуми і публічні погрози анексії території союзника по Альянсу фактично підривають саму ідею НАТО як союзу рівних партнерів. У цій ситуації дедалі частіше лунають припущення про необхідність створення автономного континентального оборонного блоку Європи, до якого логічно могла б долучитися Україна.
Йдеться не про фантастичний сценарій глобального конфлікту, а про спробу осмислити світ, у якому США перестають бути гарантом безпеки, а подекуди самі перетворюються на джерело стратегічної нестабільності.
Крах НАТО як точка неповернення
Спроба силового тиску на Данію з питання Гренландії означала б фактичний розвал НАТО. Альянс, у якому одна держава погрожує окупацією території іншої, перестає існувати як політико-військова реальність. Навіть без прямого вторгнення сам факт торгівельної війни і вимог анексії демонструє, що США більше не сприймають Європу як рівноправного союзника.
У такій ситуації для європейських держав постає вибір: або залишатися стратегічно залежними від непередбачуваного партнера, або почати формування власного центру сили.
Потенціал континентального союзу з Україною проти США
Аналітики припускають, що об’єднання військових можливостей Франції, Німеччини, Польщі, Великої Британії та України могло б створити одну з найпотужніших оборонних структур у світі. Йдеться про поєднання ядерного стримування, розвиненої промислової бази та унікального бойового досвіду.
Ключовими елементами такого союзу могли б стати:
- ядерний компонент Франції та Великої Британії як фактор стратегічного стримування;
- промисловий і технологічний потенціал Німеччини;
- сухопутна міць та регіональне лідерство Польщі;
- бойовий досвід України у війні високої інтенсивності проти ядерної держави.
У сукупності це формує якісно нову модель безпеки, орієнтовану не на експедиційні війни, а на захист власного континенту.
До речі — погроза викрадення Путіна як сигнал елітам Росії
Україна як ключовий військовий актив Європи проти зазіхань США на Гренландію
Україна в цій конфігурації перестає бути лише об’єктом безпекової політики і стає її суб’єктом. Армія України за роки повномасштабної війни набула унікального досвіду ведення сучасних бойових дій, включно з протидією ракетним ударам, дронам, артилерії та масованим наступам регулярної армії.
Жодна європейська країна не має подібного практичного досвіду війни XXI століття. Саме це робить Україну критично важливою для будь-якого реального оборонного союзу, а не декларативного клубу.
Протистояння не лише РФ, а й США
Важливо підкреслити: мова не йде про війну з США як мету. Йдеться про здатність Європи захищати власні інтереси навіть у випадку тиску з боку Вашингтона. Континентальний альянс із сильною Україною демонстрував би, що Європа більше не є військово безпорадним додатком до американської сили.
У гіпотетичному сценарії силового загострення саме українська армія могла б стати фактором стримування, показуючи, що Європа володіє не лише економічною, а й реальною військовою потугою.
В тему — Стаття 5 договору НАТО і гарантії безпеки США для України: що це реально означає
Абсурдність сценарію і логіка реальності
Безумовно, сценарій прямого боєзіткнення Європи та США виглядає абсурдним. Але не менш абсурдними ще кілька років тому здавалися повномасштабне вторгнення РФ в Україну чи спроби анексії територій союзників. Світ увійшов у фазу, де ірраціональні рішення великих держав стають новою нормою.
Саме тому Європа змушена мислити категоріями стратегічної автономії. І в цій логіці Україна перестає бути периферією, перетворюючись на один із фундаментів нового континентального порядку безпеки.
Агресори — Світ очікує, коли КНДР приєднається до війни – Зеленський
Континентальний союз Європи з Україною — це не план війни, а план виживання у світі, де старі гарантії більше не працюють. Якщо США остаточно зруйнують довіру до НАТО, Європа буде змушена створити власний центр сили. І без України та її армії цей центр залишиться теоретичним.
Іван Христофорович Колдун