Статья опубликована Ноябрь 28, 2025 главным редактором Kherson-news
Пропозиції щодо припинення вогню, які періодично лунають зі США, зокрема у вигляді мирних планів Дональда Трампа, у Москві сприймають не як шанс зупинити війну, а як спробу позбавити Кремль ініціативи. володимир путін переконаний, що росія перебуває на шляху до перемоги, оскільки її війська повільно, але просуваються вперед, займаючи чергові населені пункти на Донбасі та Запоріжжі. Та саме ця впевненість є глибокою помилкою. росія та Україна ведуть дві абсолютно різні війни. росія воює за територію, тоді як Україна завдає ударів по критичній інфраструктурі, яка тримає російську державу. Ця фундаментальна різниця ставить Кремль у пастку, яку він не здатен усвідомити.
російська одержимість територією: війна як боротьба за простір
Для російського керівництва війна досі вимірюється зайнятими селами, лісосмугами й кількома кілометрами лінії фронту. Це мислення середини ХХ століття, коли перемога визначалася стрілками на карті та масштабом контролю над землею. У такій логіці будь-яке, навіть мінімальне просування вперед сприймається як стратегічний здобуток, а отже переговори здаються зайвими або навіть шкідливими.
Саме тому Кремль відмовляється обговорювати перемир’я: якщо війська рухаються вперед, навіщо зупинятися. Це логіка людини, яка оцінює війну не за стратегічними, а за символічними показниками.
Крим як показник російської стратегічної недалекоглядності
Анексія Криму у 2014 році стала яскравим прикладом того, як Кремль сприймає територію як власність. Якби російське керівництво мислило прагматичніше, воно не приєднувало б Крим до рф юридично, а створило б керовану «незалежну» псеврореспубліку. Це дозволило б уникнути санкцій, зберегти формат G8 і суттєво знизити рівень міжнародного тиску.
Однак логіка «те, що взяв у руки, вже моє» перемогла розум. Внаслідок цього росія отримала хвилю санкцій, втрату інвестицій, ізоляцію та політичні наслідки, від яких страждає досі. Та сама схема сьогодні реалізується на Донбасі: Кремль оцінює успіх війни через кількість захоплених сіл, ігноруючи реальні стратегічні втрати.
Україна веде іншу війну: удари по енергетичному та економічному фундаменту рф
Україна воює не за територію. Україна воює за руйнування можливості росії вести війну. Це принципово інша стратегія.
Сили оборони України системно вражають ключові елементи російської економіки та військово-промислового комплексу:
- нафтопереробні заводи, кількість яких у рф обмежена
- нафтобази та склади пального
- енергетичні підстанції та логістичні вузли
- заводи з виробництва ракет, БПЛА та іншого озброєння
- морську логістику нафти і нафтопродуктів
- інфраструктуру нафтогазового експорту
Кожен такий удар завдає росії збитків, які неможливо компенсувати «захопленням ще одного села». Зруйнований НПЗ не можна «відвоювати», його треба будувати з нуля. А сучасне обладнання під санкціями недоступне.
Україна воює не за площу, а за майбутнє. росія воює за площу, втрачаючи майбутнє.
Видима війна росії і невидима війна України
росія веде війну, яку легко показати по телебаченню: рух стрілок на карті, фото з окопів, повідомлення про захоплені населені пункти.
Україна веде війну, яку не завжди видно одразу, але її наслідки росіяни відчуватимуть роками. Втрата експортних потужностей, зниження доходів від продажу нафти і газу, дефіцит пального, зростання витрат на війну та руйнація промисловості — усе це не відображається на мапі, але вбиває можливість Росії вести довгостроковий конфлікт.
Чому путін не може погодитись на перемир’я
Кремль не може погодитися на перемир’я з кількох причин:
- Внутрішня легітимність путіна тримається на «просуванні вперед».
- Будь-яке замороження фронту виглядатиме як поразка.
- Перемир’я дало б Україні можливість посилити удари по російській інфраструктурі.
- Пропаганда не має сценарію, у якому путін зупиняється без перемоги.
- Російська еліта живе у міфі, що час працює на рф, хоча реальність показує протилежне.
Росія програє саме в тій частині війни, яку не вміє оцінювати
росія відмовляється від миру не тому, що сильна, а тому, що не розуміє суті сучасної війни. Замість того щоб оцінювати стратегічні ризики чи стан економіки, Кремль намагається збільшити площу контрольованих територій. Україна ж системно руйнує ресурсну базу рф — те, що забезпечує її існування як держави.
Настане момент, коли Кремль зрозуміє: кілька зайнятих сіл не компенсують втрат енергетики, падіння бюджету, ізоляції та деградації промисловості. Та це розуміння прийде запізно.
росія відмовляється від перемир’я не через силу, а через стратегічну сліпоту. І саме вона у підсумку призведе рф до поразки.
Джерело — чому росія не погоджується ні на мир, ні на перемир’я, запропоноване Трампом: аналітичний огляд стратегічної пастки Кремля
Автор — головний редактор Іван Христофорович Колдун
Іван Христофорович Колдун