Статья опубликована Ноябрь 27, 2025 главным редактором Kherson-news
Події 2014 року стали шоком для всієї країни. Анексія Криму, війна на Донбасі, перші втрати, страх і нерозуміння масштабів російської агресії. Тоді українці чекали на лідера, здатного швидко й рішуче зупинити війну. Петро Порошенко саме таким і позиціонував себе. Він обіцяв навести порядок і за короткий час повернути Донбас. Суспільство повірило. Другого туру не знадобилося. Країна сказала: давай, заверши це.
Чому в 2019 Генічеський район масово проголосував за Зеленського
Зараз багато політиків із виглядом «особливо посвячених» повторюють, що голосування за Зеленського було наслідком виключно серіалу. Нібито люди не розуміли, за кого й за що голосують. Це дуже зручне пояснення — особливо для тих, хто програв. Але воно не має майже нічого спільного з реальністю.
Так, яскравий образ «учителя, який став президентом» був помітною частиною успіху Зеленського. Але справжньою причиною стало інше — розчарування у старій політичній системі, де обіцянки звучали щодня, а реальні зміни так і не приходили. Люди втомилися від професійних політиків, які роками керували країною, але не відповідали на головне питання — коли закінчиться війна.
Так у Генічеському районі додався ще один чинник. Люди добре пам’ятають історію з газом зі Стрілкового, коли ціна доставки ресурсу, який був за півсотні кілометрів, виглядала так, наче його качають з іншого боку планети. Це було сприйнято як відверта несправедливість.
А ще — постійні візити кримчан до Херсонської області. Район міг стати вітриною змін та розвитку, але натомість отримав від центральної влади мінімум уваги. У пріоритетах тодішнього президента Херсонщина явно не стояла на першому місці.
На цьому тлі поява людини, яка створила себе сама, не була частиною старої політичної тусовки і не викликала алергії від звичного політичного словника, виглядала цілком логічним вибором.
Люди голосували за Зеленського не тому, що він був проросійським. А тому, що він був антисистемним. Новим. Свіжим. Тим, ким хотілося струснути стару політичну модель.
Як змінився Генічеськ після 2019 року
Хто б що не казав сьогодні, але 2020 і 2021 роки дали Генічеському району відчуття, що держава про нього пам’ятає. Почалися ремонти доріг. Курортні сезони ставали дедалі успішнішими. В регіон пішли гроші й увага. Туризм, який роками стояв на місці, отримав поштовх.
Це правда, і її визнають навіть ті, хто критикує Зеленського зараз.
Дві однакові помилки двох різних президентів
Та є речі, де Зеленський і Порошенко виявилися схожими.
Обидва недооцінили армію. Не тому, що не хотіли її бачити. А тому, що обидва були бізнесменами за типом мислення. А бізнесмен завжди шукає ефект від вкладених грошей.
Армія — структура, яка гроші тільки поглинає. Прибутку не дає. Рентабельність нульова. Віддача — лише тоді, коли починається велика війна.
І от саме тоді всі й зрозуміли: і Порошенко, який пережив війну 2014 року, і Зеленський, який шукав діалогу там, де його не могло бути, — не створили належної оборонної системи.
Ракетні програми, які ледь рухалися при Порошенку, при Зеленському взагалі зупинилися.
У жовтні 2021 року США попередили Україну про підготовку повномасштабного вторгнення. Це підтверджували й українські спецслужби. Але політичне керівництво вирішило:
це провокація, це перебільшення, це нагнітання.
Підготовка до оборони могла «спровокувати Росію».
Так народилося фатальне рішення — відвести війська від адміністративного кордону з Кримом.
Від Чонгара до Херсона не залишилося оборони. Порожній простір на 200 км.
Росія зайшла за пів дня.
Хто винен
Усі вперлися у питання: був Чонгар замінований чи ні.
Насправді це не мало значення, якщо після нього — порожнеча.
Винні СБУ, кажуть сьогодні деякі політики.
СБУ нібито командувала армією.
Справді? На кого розраховані такі пояснення?
Відповідальні були обидва президенти. І Порошенко, і Зеленський. Обидва недооцінили загрозу. Обидва вірили, що з Путіним можна домовитися. І обидва помилилися.
Чи означає це, що я проти Зеленського
Ні. Під час війни країна повинна мати єдиного Верховного Головнокомандувача.
Його потрібно підтримувати — щонайменше до перемир’я і чесних виборів.
Зміна президента під час активної війни — це не оновлення. Це хаос. І саме цього чекає агресор.
Іван Христофорович Колдун